КОВБАСА́, и́, ж. Продукт харчування, приготовлений з м’ясного фаршу, круп і т. ін., якими начиняють кишку або оболонку зі штучної плівки [Виборний:] Випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили (Котл., II, 1953, 10); Потім узяв [чужоземець] із тарілки тоненький шматочок сухої ковбаси (Панч, Синів.., 1959, 4); * Образно. Над рейнським постом висіли товсті ковбаси аеростатів повітряного захисту (Загреб., Європа. Захід, 1961, 62).

◊ Не для пса ковбаса́, зневажл.— щось не призначене комусь, надто добре для когось. — І все-таки ваша челядь навіть не мріє про такі житла, в яких живуть вівці. — Бо ковбаса не для пса! — раптом з серцем вихоплюється у Стадницького (Стельмах, І, 1962, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 202.

Ковбаса, си, ж. Колбаса. Як би ковбасі да крила, то вже б луччої птиці й на світі не було. Ном. Ум. Ковбасна. Кожній свашці по ковбасці. Ном. № 3528.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 260.

ковбаса́ (зменшене — ковба́ска) — продукт харчування, приготовле­ний зі шматочків м’яса і сала, м’ясного фаршу, круп і т. ін., яки­ми начиняють кишку або оболон­ку зі штучної плівки; ковбаса, особливо домашнього виготовлен­ня, — улюблена страва українців («Якби ковбасі та крила, то вже б луччої птиці й на світі не було!»); ознака примирення («Як ковбаса і чарка, то минеться сварка»); застерігають: «За шматок ковбаси чор­тові душу продаси»; на весіллі — «кожній свашці по ковбасці». Всяк ласий на чужі ковбаси (М. Номис); Ковбаса — слава, а капуста — страва (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 295.