КОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до коби́ла 1. Баба кінчала [розповідати казку].. про кобилячу голову (Коцюб., II, 1955, 273); Кобилячий табун; Кобиляче молоко.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 201.

Кобилячий, а, е. Кобылій. Вештаюсь, як кобиляча голова. Кобиляча голова дурніша за курячу. Ном. № 10234.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 259.