КОБЕНЯ́К, а, ч.

1. заст. Суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк. — Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк (Греб., І, 1957, 60); Перед ним.. парубок у чорному кобеняку, підперезаний червоним поясом (Стор., І, 1957, 146); Їдучи в дорогу, чоловік вдягає кобеняк, або, як ще його гвуть, сіряк. Кобеняк — довга та широка одежина, пошита з овечого сукна (Збірник Полт. музею, І, 1928, 86); * У порівн. Темно вробилося, як під кобеняком (Тют., Вир, 1964, 17).

2. Вид чоловічого плаща з відлогою. Голова колгоспу.. надів чоботи, а поверх піджака дощового кобеняка (Вишня, І, 1956, .387); Потім, він мене знову посадив на скриньку, вкрив на ніч своїм брезентовим кобеняком і наказав заснути (Сміл., Сашко, 1957, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 200.

Кобеняк, ка, м. Суконная длинная верхняя одежда съ капюшономъ. Чуб. VII. 422. Чоловік в чорному кобеняку і татарській кучмі. Стор. МПр. 107. Під’їзжає якийсь чоловік до куріня, — кобеняком нап’явся, у простій одежині. Рудч. Ск. II. 206.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 258.

кобеня́к —

1) старовинний су­конний довгий і широкий чолові­чий верхній одяг з відлогою (ко-бою); каптан, кирея; оскільки оде­жина досить широка, її вдягали взимку поверх кожуха; відлогу ще називають ка́птуром, боро́дицею чи богоро́дицею; це сукняний мішок для голови з прорізами для очей, а іноді й для рота, призначений для захисту голови та обличчя від не­годи (дощу, морозу й вітру); саму відлогу подекуди звуть коменяком, а сам одяг сви́тою з кобеняко́м, а подекуди сіряко́м. Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк (Є. Гребінка);

2) (зменшене — кобенячо́к) вид старовинного чоловічого плаща з відлогою. Почув тепло козак та й скинув кобеняк (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 293.