КОБЕ́ЛЯ, і, ж., діал. Лозовий кошик. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю (Сл. Гр.); Приходить сваток до нас на кватиру з кобелею в руці (Фр., IV, 1950, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 200.

Кобеля, лі, ж.

1) Корзина. Вх. Зн. 26. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю. Гол.

2) Сумка, котомка. Набірають калачів-гусочок в кобелі (торбинки) скільки спроможуть. О. 1862. IV. 30.

3) Рыболовный снарядъ, похожій на сак. Чигирин. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 258.