КНЯЗІ́ВНИН, а, е, іст. Прикм. до князі́вна; належний князівні. — Але де ми дінемо оце князівнине намисто з дорогих діамантів? (Н.-Лев., III, 1956, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 199.