КНЯЖА́ТА, жа́т, мн., іст. Діти князя (у 1,2 знач.). Он глянь, — у тім раї, що ти покидаєш. Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих (Шевч., І, 1951, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 198.