Про УКРЛІТ.ORG

кліщі

КЛІ́ЩІ, ів, мн.

1. Металевий інструмент у вигляді щипців із загнутими всередину кінцями для захоплювання, тримання тощо розпеченого металу й т. ін. На те коваль кліщі держить, Щоб у руки не попекло (Номис, 1864, № 5854); Кліщі застосовують при куванні металу, щоб тримати та перевертати заготовки (Слюс. справа, 1957, 38); * Образно. Кліщі, що стиснули серце, відпустили, і я отямився (Досв., Вибр., 1959, 70); * У порівн. Його руки, наче залізні кліщі, крутили мідяні труби (Коцюб., II, 1955, 91).

◊ Трима́ти в клі́щах кого — примушувати кого-небудь дотримуватися суворої дисципліни, обмежувати чиюсь свободу дій. Тримав він [панський управитель] цілу службу в кліщах, пильнував усього, запобігав і щадив (Фр., II, 1950, 104).

2. Розташування військ для охоплення супротивника з боків. Потрапити в кліщі ворога.

Бра́ти (взя́ти) в клі́щі кого — охоплювати з боків супротивника. Тікає ворог. Здоганяти його не можна — все горить; Як і ранішу кліщі брати І в «казані» його громить (Гірник, Друзі.., 1953, 91); Зімкну́лися клі́щі — завершено повне оточення супротивника. Долітала безладна луна канонади від недалекого Чопу, але це було вже конання смертельно пораненого звіратам зімкнулися кліщі ще одного оточення (Скл., Карпати. II, 1954, 405).

3. розм. Клішні (рака). Стала Лисичка.. поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст (Фр., IV, 1950, 58); * У порівн. Великі Семенові руки, мов кліщі рака, надаремно шукали, за що б схопитись (Коцюб., II, 1955, 101).

4. спец. Дерев’яний овал у хомуті. Там такий кінь, що колінцями кліщі достає (Сл. Гр.); Часто з коріння і стовбура.. заготовляють полози для саней, роблять кліщі для хомутів (Стол.-буд. справа, 1957, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 186.

вгору