КЛЯ́МКА, и, ж. Пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку тощо. Злегка надавив він клямку, щоб не стукнула, одчинив двері (Мирний, III, 1954, 80); Ленько вхопив за клямку і пхнув двері наперед себе (Фр., V, 1951, 85); Тільки-но взялася за клямку, як двері розчинилися (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 119); Двері були незамкнені, лише взяті на клямку (Воскр., Весна.., 1939, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 194.