КЛЮ́ЧКА, и, ж,

1. Дерев’яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось. Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю.. Діставала, тягла ключкою прикидані землею горстки, викидала на берег (Горд., Чужу ниву.., 1956, 171); То був старий грек.., що виходив насмикати ключкою сіна для коней (Руд., Остання шабля, 1959, 201); Дмитро.. підійшов до криниці, торкнувся рукою намерзлої ключки журавля (Стельмах, II, 1962, 398); // Металевий прут із загнутим кінцем для вимішування чого-небудь. Галина в брезентових рукавицях залізною ключкою вимішувала в чані брили старого асфальту (Зар., Світло, 1961, 19).

2. Забитий у стіну кілочок або гачок для вішання одягу тощо. На ключку почепила рушник (Сл. Гр.); Зайшов у хату, мовчки повісив шапку на ключці, скинув сірячину й сів мовчки на лавці (Головко, II, 1957, 38).

3. спорт. Палиця з загнутим кінцем, пристосована для гри в хокей. Шайба здавалася якоюсь маленькою примхливою істотою, яка не бажала підкорятися динамівським ключкам (Веч. Київ, 18.1 1966, 3).

4. діал. Паросток. Ключки пускати (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 193.

Ключка, ки, ж.

1) Крюкъ.

2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61.

3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья ключкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші. Kolb. I. 73.

4) = Кілок 4. На ключку почепила рушник. Конст. у.

5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти. Гол. Од. 69.

6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей). Конст. у.

7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ. Сумск. у.

8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога. Вас. 164.

9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. Шух. I. 151. Гол. Од. 21, 23.

10) Ростокъ. ключки пускати. Проростать (о сѣмени).

11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. Камен. у. Желех. Ключки собі шукати. Искать предлога. ключку закинути. Намекнуть.

12) Родъ дѣтской игры. Ном. № 12577. Ум. Ключечка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 255.