КЛУ́МБА, и, ж. Квітник, що має форму кола, квадрата тощо. Перед вікнами було видно клумби, засаджені не гвоздиками та любистком, а левкоями, айстрами та фіалками (Н.-Лев., III, 1956, 38); На зелених газонах виднілися клумби всіляких квітів (Кобр., Вибр., 1954, 84); Клумбами називають квітники різної форми й величини, засаджені за певним малюнком квітучими або декоративнолистими килимовими рослинами (Озелен. колг. села, 1955, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 192.