КЛУБИ́ТИСЯ, и́ться; мн. клубля́ться; недок., розм., рідко. Те саме, що клубочи́тися. Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (Ільч., Серце жде, 1939, 172); * Образно. В серці бідного Миколи клубилося горе (Фр., І, 1955, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 190.