КЛОПІТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. клопітли́вий 1, 2; // Трудність, скрутність. Вона говорила про це з дочкою; коли намагалася якнайдокладніше представити їй клопітливість свого положення, вона блідла й червоніла (Кобр., Вибр., 1954, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 188.