Про УКРЛІТ.ORG

клинцювання

КЛИНЦЮВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. клинцюва́ти. Подекуди клинцювання заміняють одранкуванням стін або діагональним обшиванням комишу тонкими рейками (Колг. Укр., 10, 1958, 12).

2. збірн. Клинці (кілочки), забиті в стіну (з обох боків) перед обмазуванням її глиною. Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання (Барв., Опов.., 1902, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 183.

вгору