КЛЕЄВА́РКА, и, ж.

1. Жін. до клеєва́р.

2. Посуд для варіння клею. Клеєварку можна зробити з двох консервних банок різного діаметра (Гурток «Умілі руки..», 1955, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 177.