КЛЕПА́Ч, а́, ч., діал.

1. Клепальник. Всі знають — за клепача на буряках він (Горд., Діти.., 1937, 48).

2. Молоток (у 1 знач.). Хоче він бачити, хто ото співає, Взяв долото, клепач і пролупує стіну (Калин, Закарп. казки, 1955, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 180.

Клепач, ча, ж.

1) Молотокъ. Угор.

2) = Клепачка. Чуб. VII. 575.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 250.