КЛЕНО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до клено́к 1. Соловейки в гаї щебетали тоді. На кленочку — зозуля кувала (Мирний, V, 1955, 367).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 180.