КЛЕНО́К, нка́, ч.
1. Зменш. до клен. Колись невеличкі, замлілі дубки, кленки, бересточки, липи тепер визирали.. здоровенними, ..пишними велетнями (Мирний, IV, 1955, 16); Круто повернувши на розі біля скверу, машина зачепила молоде деревце.. Це був кленок (Жур., Вечір.., 1958, 395).
2. рідко. Те саме, що клен. От доріжка вийшла з-під скелі на маленьку долину, вкриту акаціями та густими старими кленками (Н.-Лев., II, 1956, 136); Кактуси різні… Алое в грунті росте… Кленок японський (Вишня, І, 1956, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 180.