КЛЕНИ́НА, и, ж., розм. Кленове дерево, клен. Темна соснина почина мішаться з дубом, липою, клениною (Стор., І, 1957, 76); // Деревина́ клена. Я столяр, я можу найтоншої стружки Метр одним рухом зняти з кленини (Дор., Серед степу.., 1952, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 179.