КЛЕЙКОВИ́НА, и, ж. Клейка білкова речовина, що міститься в зернах злаків і не розчиняється у воді. Найбільше білка й клейковини було в зерні озимої пшениці, вирощеної по чорному пару (Колг. Укр., 8, 1957, 21); Борошно з великою кількістю клейковини теж має свої переваги (Укр. страви, 1957, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 178.