Клевецъ, вця, м.

1) Молотокъ. Доле, доле, ліпше сповить, чи клевцем убити, як так коротати. Федьк. Цигане в лузі в два клевці ковали. Федьк. Поэз. І. 18.

2) Молоточекъ для клепанія косъ. Мнж. 182. Шух. І. 169. Kolb. І. 64. Ум. Кле́вчик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 249.