КЛАПОВУ́ХИЙ, а, е. Який має великі, відстовбурчені вуха; капловухий. Гостям служили Рустем та хлопець Бекір, тонкий, високий і клаповухий (Коцюб., II, 1955, 126); Капітан посміхається і показує фото… тупорилого, клаповухого здоровенного пса (Рад. Укр., 20 .VI 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 173.