КЛАДІ́Й, я́, ч. Той, хто складає снопи, сіно, солому тощо в скирти. Кладієві найважче, бо той скидав снопи, той пхав, а я один (Сл. Гр.); Довгими вилами подають буру конюшину з гарби на верх кладіям (Рад. Укр., 19.VІІ 1961, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 172.

Кладій, дія, м. = Кладільник. Кладієві найважче, бо той скидав снопи, той пхав, а я один. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 247.