КИ́ЦЯ, і, ж., розм. Пестлива назва кішки. Плакала киця на кухні, Аж їй очиці попухли (Фр., XIII, 1954, 256); Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Забіла, У.. світ, 1960, 6); * У порівн. Попенко — ..у рябій жилетці, у полосатих штанях, пригладжений, як киця (Мирний, І, 1954, 339).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 156.

Киця, ці, ж.

1) Кошка. Пішла киця по водицю, та й упала у криницю. Н. п.

2) Родъ дѣтской игры. Ив. 36. Ум. Ки́цька, кицюня, кицюнечка. Як до тебе ходити?. В тебе кицька лиха. Чуб.

Киця, ця́ти, с. Маленькій горшечекъ. Желех. Ум. Кициня, киця́тко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 241.