КИСЛОО́КИЙ, а, е, розм. Який має закислі очі. Старець Харлампій, кислоокий, вкритий щетиною чолов’яга.. почав кумедно пританцьовувати (Речм., Весн. грози, 1961, 404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 154.

Кислоокий, а, е. Съ гноящимися глазами. Був тонкий, сухий, високий і гунявий й кислоокий. Сніп. 135.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 240.