Про УКРЛІТ.ORG

кислий

КИ́СЛИЙ, а, е.

1. Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Вовчок, VI, 1956, 223); Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Шиян, Баланда, 1957, 49); // у знач. ім. ки́сле, лого, с. Що-небудь кисле.

2. Який утворився внаслідок бродіння. За нею йшов міцний запах маринованого оцту або кислого молока (Коцюб., II, 1955, 248); Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями, ставлять борщ, хліб, картоплю, молоко — кисле й солодке (Довж., І, 1958, 191); // Який виділяють бродильні речовини; прокислий (про запах). Кислий дух поту і рощини.. міцно заліг у пекарні (Коцюб., II, 1955, 58); Ляда в чулан [у комірку] одчинилася, і звідти тхнуло тяжким, кислим духом (Вас., II, 1959, 17).

3. перен. Незадоволений, пригнічений, похмурий, сумний. Руське прислів’я каже: «Не робися солодким, бо тебе злижуть; не робися кислим, бо тебе обплюють» (Фр., І, 1955, 29); — Чого ти такий кислий, Яремо? — спитала зразу Надія Василівна, помітивши пригнічений стан свого сусіда (Коп., II, 1961, 526); // Який виражає незадоволення, пригніченість, нудьгу, сум (про обличчя, настрій, голос і т. ін.). Гануш зробив кислу гримасу (Н.-Лев., III, 1956, 218); — Якове, ти міг би затопити в грубці,..— почувся з ліжка кислий жінчин голос (Коцюб., II, 1955, 434); Цей спів пройняв мене бадьорим натхненням, і мій кислий настрій зник (Досв., Вибр., 1959, 115).

4. Який містить кислоту або вказує на наявність кислоти. Реакція грунтового розчину може бути кисла, лужна або нейтральна (Добрива.., 1956, 23).

∆ Ки́слі грунти́ — грунти, у яких є вільні й увібрані йони водню та алюмінію. На Поліссі переважають кислі дерново-підзолисті грунти (Колг. Укр., 9, 1956, 22); Ки́сла сіль — сіль, що містить водень, здатний заміщуватися металом. Кислим називається фіксаж, до складу якого введена кисла сіль або слабка кислота (Довідник фот., 1959, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 153.

Кислий, а, е. Кислый. Кисле в рот тисне. Ном. № 5086. Борщ кислий, оскомистий, чорт зна колишній. ЗОЮР. І. 217. Кисле молоко́. Простокваша. Дак мати все було любить молоко парене, а ми все кисле. ЗОЮР. І. 229., Ум. Кисле́нький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 240.

вгору