КИСЕ́Т, а, ч., Те саме, що капшу́к 1. Роздратований мош-Костаки поспішно висмикнув затканий ззаду за поясом кисет з тютюном (Коцюб., І, 1955, 238); Давид витяг кисет і закурив (Головко, II, 1957, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 153.

Кисет, та, м. Кисетъ. Плели з ниток якісь кисети на тютюн. Левиц. І. 506.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 239.