КИРПОНО́СИЙ, а, е, розм. Який має кирпатий ніс. Він Гукнув, напівспинивши коні: «Ну, Сідайте, підвезу вас, кирпоносі!» (Рильський, І, 1956, 455); Таке кирпоносе, широколице [дівча], .. але … гарне! (Гончар, Таврія.., 1957, 489).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 153.