КИРПА́ТЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до кирпа́тий 1. Двома картами заслонилася вона, виставляючи свій трохи кирпатенький кінчик носа (Мирний, III, 1954, 195); За столом сиділа кирпатенька дівчина років дев’ятнадцяти (Дмит., Розлука, 1957, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 152.