КИРГИ́ЗИ, ів, мн. (одн. кирги́з, а, ч.; кирги́зка, и, ж.). Народ, що нині становить основне населення Киргизької РСР. Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята, Із-за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими (Шевч., II, 1953, 7); Коли червоногвардійський загін рушив із ущелини в долину, киргизи знялись усім селом і потяглися слідом (Панч, В дорозі, 1959, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 152.