КИП’Я́Ч, у́, ч., розм., рідко. Те саме, що окрі́п.— Що на тебе найшло, Якове? Вийшов і здоровий, і веселий, і співав, і розмовляв, а тут разом неначе тебе кип’ячем обпарено (Вовчок, І, 1955, 71); Санька саме парила кип’ячем бідони (Горд., Дівчина.., 1954, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 152.

Кип’яч, чу, м. Кипятокъ. Лохв. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 239.