КИГИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. киги́кати. Оті старосвітські.. машини.. видавали протяжні, меланхолійні тони, подібні до кигикання чайки (Фр., VIII, 1952, 365); Галасливим кигиканням ненаїдливих чайок, цокотом кінських копит.. розпочинає вона [Одеса] свій звичайний трудовий день (М. Ол., Леся, 1960, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 146.