КИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кива́ти 1-3. В будівництві повіяло трохи іншим духом, від совітників [радників] зажадали справжньої роботи, а не самого кивання головою (Фр., VII, 1951, 308); Все гадав я: що то значить Те кивання таємниче? (Л. Укр., IV, 1954, 175); Прекрасно було навколо, але Йонька не бачив нічого, бо спав. Люлька погасла, ..шапка від безперестанного кивання головою зсунулася на землю (Тют., Вир, 1964, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 145.