КИ́БЕЛЬ, бля, ч., діал. Цебер, відро. Він бере за ухо [вухо] кибель, повен лепу, несе його до шахти (Фр., IV, 1950, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 145.