КЕРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до керува́ти; // у знач. прикм. Зараз у нашій країні розроблено кілька типів керуючих машин (Наука.., 9, 1961, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 144.