КЕРОСИ́НКА, и, ж., розм., заст.

1. Нагрівальний гасовий прилад із гнотом; гасниця, гасник. Розпалив керосинку й поставив воду.

2. Гасовий ліхтар. Тихо на улицях. Блимають подекуди керосинки (Вас., І, 1959, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 143.