КЕРНИ́ЧКА, и, ж., діал. Зменш. до керни́ця. Вовкун промив її [рану] водою з поблизької кернички, зав’язав шматкою (Фр., III, 1950, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 143.