КЕРМЕ́К, у́, ч. (Statice L.). Трав’яниста або напівкущова багаторічна рослина, що має в корінні дубильні речовини й барвники. З господарського погляду заслуговує уваги як сировина для добування дубильних речовин кермек Мейєра (Рослин. Нижн. Придніпр., 1956, 159); По урвищах кущаться барвисті китиці кермеку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 142.