КЕРВА́ВИЙ, а, е, діал. Кривавий. [Настя:] Знаю, небого, знаю! Наслухалась я про твоє керваве дівовання [дівування] (Фр., IX, 1952, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 142.