КЕПКУ́Н, а́, ч. Той, хто любить кепкувати. — Ти завсігди, Стьопко, був кепкун,— захихикав старий Патлатий (Загреб., Спека, 1961, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 141.