КЕ́ПА, и, ж., розм. Те саме, що ке́пка. Стоїть людина. Сумка, бобрикове пальто.. Кепа дуже приношена (Ю. Янов., І, 1958, 236); — Шофер! Шофер! Чого ми так довго стоїмо? — Документи перевіряють,— обзивається із кабіни молодий хлопець у засмальцьованій кепі (Тют., Вир, 1964, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 140.