КЕ́ЛЬНЕРКА, и, ж. Жін. до ке́льнер. Кельнерок він називав на ім’я, невідомо коли й як довідавшись про те, як їх звуть (Загреб., Спека, 1961, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 140.