КЕДРИ́НОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кедри́на 1. — Ой, умру ж я, моя мати, ой умру,.. Зроби ж мені, моя мати, з кедриноньки труну (Укр.. лір. пісні, 1958, 283); — Не хочу я кедриноньку, Не хочу я, сину, Рубай, сину, тополеньку. Роби домовину! (Руд., Тв., 1959, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 139.