КЕДР, а, ч.

1. Південне вічнозелене хвойне дерево. Полум’я в неї велике палало на вогнищі, й запах Кедра сухого й пахучої туї далеко по всьому Острові линув (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 98); Кедри, магнолії, пальми й олеандри розкидані були групами тут і там (Смолич, І, 1958, 56); * У порівн. Мов кедр серед поля Ливанського,— у кайданах Став Гус перед ними! (Шевч., І, 1963, 267).

2. Народна назва деяких видів сосни, що дають їстівне насіння — так звані кедрові горішки. У п’ятдесятирічному віці кедр дає перший урожай смачних і поживних горіхів, потрібних для одержання цінної олії (Хлібороб Укр., З, 1969, 47); Зимові спори гриба заражають сибірський кедр і веймутову сосну (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 396).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 138.

Кедр, ра, м. Кедръ, Pinus cembra. Як ливанський кедр високий гілля широко пускати. К. Псалт.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 234.

кедр — південне вічнозелене хвойне дерево; також народна на­зва деяких видів сосни, що дають їстівне насіння — так звані кедрові горішки; південний кедр вважає­ться найкращим деревом через свою твердість; це підкреслює й Біблія, тому в ній кедр — символ сили, могутності, особливо монар­шої; відомий бібліїзм «Господь зломить кедри ліванські» має на увазі найбільших володарів світу; кедриною оздоблювали південні храми; не випадково в колядках кедр символізує предвічне дерево, тобто Райське хресне дерево, асо­ційоване з предвічним Світовим деревом; у народних піснях ідеться про кращі речі, виготовлені з кед­рини — кедрові столи, кедрова труна («Ой умру я, умру, Зроби мені кедрову труну»; «Подивися, пане, на круту гору, На крутій горі кедрове дерево, А з того дерева хрест рубають, Хрест рубають, церкву будують»).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 281.