КВІ́ТЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до квітча́ти. Скрізь.. дівочі квітчані волошками голови.. (Барв., Опов.., 1902, 147); Дощами весняними вмита, По юному квітчана квітом, ..Лежить — від Дністра до Дунаю — Земля, наче повна чаша (Нагн., Зустрічі.., 1955, 46).
КВІТЧА́НИЙ, а, е, рідко. Те саме, що квіткови́й. Так йому [Івашкові] легенько дихать; тепленький вітрець зо всього степу несе йому квітчані запахи (Стор., І, 1957, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 136.