КВІТО́ЧНИК, а, ч., діал. Квітник. По обох боках [шляху] можна видіти дерев’яні домики з квіточниками (Кобр., Вибр., 1954, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 136.