КВІНТЕСЕ́НЦІЯ, ї, ж. Основа, суть чого-небудь; найсуттєвіше, найголовніше. Квінтесенція тієї розмови така: партія має одну генеральну лінію, але у практиці може міняти тактику і методи боротьби (Вільде, Сестри.., 1958, 241); Подія і факт не тяжать над письменником, автор подав життя в оригінальному художньому сплаві. Він його відтворює, за висловом В. Бєлінського, як своєрідну художню квінтесенцію дійсності (Літ. Укр., 13.III 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 134.