КВОКТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. квокта́ти та звуки, утворювані цією дією. Аж ось розляглось, наближалось хутко якесь немовби квоктання (Стар., Облога.., 1961, 49); Утримання їх [індичок] на пасовищі.. запобігає масовому їх квоктанню (Соц. твар., 2, 1956, 46); З шумливого, різношерстого натовпу виривається квоктання якоїсь старої пані (Кол., На фронті.., 1959, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 137.