КВЕ́СТІЯ, ї, ж., зах. Проблема; питання. Але донедавна була хоть одна партія межи поляками, котра в сій квестії [польсько-руській] висказувалася справедливо (Стеф., III, 1954,106); — Що вам, мамо, сьогодні?— спитав я. — Несу цвіти, то й несу. Чи варто з цього робити квестію? (Коб., III, 1956, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 133.