КВАТИ́РОЧКА, и, ж. Зменш. до квати́рка 2, 3. Ой, ждала я, ждала, Всю нічку не спала, Кватирочки повідчиняла (Укр.. лір. пісні, 1958, 120); — А я шовком вишиваю, В кватирочку виглядаю (Шевч., І, 1951, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 132.

Кватирочка, ки, ж.

1) Ум. отъ кватира.

2) Ум. отъ кварта. Гей поставлю я кватирочку меду, таки тебе з розумоньку зведу. Чуб. V. 347. Возьми собі кватирочку та йди додомочку, та й вдома напийся та й не волочися. Грин. III. 323.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 231.