КВА́СИТИСЯ, ква́шуся, ква́сишся, недок.
1. тільки З ос. Ставати кислим; киснути. Чудові літні малосольні огірки! Перекладені в макітрі або в горщику листям хрону, закладені кропом, попроштрикувані ножем, вони квасяться, набираються міцності (Гуц., З горіха.., 1967, 143).
2. перен., діал. Бути незадоволеним, мати кислу міну. — Адже ти сама бачиш, що зо мною він веселий, розмовляє, жартує, співає, а з тобою все кваситься і сердиться (Фр., І, 1955, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 131.